Анатолій Дністровий

Про гросмейстера Василя Іванчука

2009-12-04T13:24:03Z

Мене приголомшило пригнічене та зневірене інтерв’ю нашого гросмейстера Василя Іванчука, яке він дав «Чемпіону» після кількох невдач, зокрема після поразки від філіппінця Веслі Со у другому раунді Кубку світу та ще ранішої поразки в останній партії Меморіалу Таля від Володимира Крамника. Він сказав, що зробив шахове самогубство і що відтепер покидає професійні шахи. Зрозуміло, що це він сказав в емоційному стані, і невдовзі спростував своє рішення.
Як про людину я маю скупі уявлення про гросмейстера, переважно зі слів своєї дружини Наталі, яка мешкала в дитинстві з Іванчуком на одній вулиці в Бережанах. Вона оповідала про його добродушну, відкриту та дивакувату вдачу і повну «відірваність» від реальності. Скажімо, майбутній гросмейстер, поринувши у роздуми, міг вийти з квартири пізньої осені в кімнатних тапочках на вулицю, або ж ходити під дощем, гортаючи книгу про шахи, і нічого більше не помічаючи. Вона згадує його, як велику й привітну дитину, яка, попри свій вік, не була адаптованою до світу дорослих. Будучи дітлахами, вони облітали його з радісними вигуками «Вася!», і він намагався навчити їх грати в шахи.
Інколи Іванчук мені нагадує головного персонажа роману Набокова «Захист Лужина» – генія-шахіста, митця дошки, який, проте, страждав у приземленому світі холодних розрахунків і буденної прагматики. Очевидно, що у світі існує чимало «технічно бездоганних» у діях, думках і вчинках людей – людей зі стійкою психікою, спокійним, упевненим темпом життя і взагалі стабільною «лінією долі». Такі люди досить часто зазнають прижиттєвого успіху, стають навіть лауреатами чи чемпіонами, улюбленцями публіки і навіть відверто вірять у свою надзвичайність. Однак, є й інша когорта – справжніх геніїв. І їм завжди – на відміну від попередніх – важче; важче бодай тому, що вони так і не змогли набути цієї «технічної бездоганності» у побуті, спілкуванні з іншими чи «просуванні себе», бо надто віддалися думками й уявою світові своїх мрій і прагнень (так і проситься, щоб згадалася Бодлерова метафора альбатроса на палубі серед насмішників-матросів: володар у небесах і водночас ниций на землі). Дурники переважно й оцінюють людей лише за «технічною бездоганністю», натомість, як на мене, золото може ховатися якраз під пилом відвертих недоліків.
Мені здається, що у так званих невдачах Василя Іванчука, є більше містерії та обрисів легенди, таких несхожих до висновків черствих аналітичних спортивних матеріалів. Його поразки – також блискучі, бо їх допустив геній, якому все людське в стократ притаманніше, ніж багатьом «технічно бездоганним» діячам спорту, науки, мистецтва чи політики. Великі звершення мабуть неможливі без колізії та особистої драми. Про таких, як Василь Іванчук, знімають фільми і пишуть романи.

Кримінал Чикаго початку ХХ ст.

2009-11-18T13:14:53Z

Див.: http://www.fishki.net/comment.php?id=60831

Про підручники

2009-11-05T09:19:05Z

Ввечері балакали з донькою про підручники. Марта-Марія каже, що їй не всі підручники подобаються, переважно з іноземних мов.
- Тату, а тобі які підручники подобаються.
- Лише один - "Молот відьм".
Вона, здивована, просить, щоб показав. Дістаю з полиці "Молот відьм" і розповідаю про цей підручник і як ним правильно користуватися, а потім знання застосовувати на практиці.
І поки я, натхненний та окрилений, оповідаю малій, як колись вірно слід було вишукувати, допитувати та смажити відьм, як варто було відповідально підходити до процедури очищення болем... словом, захопившись, я не помітив, як моє маля заховалося за диван і злякано там тремтіло, шепочучи "оооооооооой..."

Актуально!

2009-10-30T11:21:32Z

У зв"язку з поширенням антилюдської зарази в Україні, моя хата переходить на надзвичайний стан: нікого не впускать і нікого не випускать.

Па, я пішов.

Орнітологічне

2009-09-24T11:30:01Z

Зранку п"яний голуб вдарився об мою голову)

Дорогі земляки-западенці!

2009-09-17T11:56:32Z

Цього дня купу років (1939) тому кляті москалі перейшли Збруч і насрали нам так, що далі нікуди. Понад 200 тис. наших земляків протягом 1939-1941 рр. депортували в Сибір, а скільки було закатовано і замуровано понівечених тіл у церквах (лише в Бучачі церкву було закладено тілами розстрляними в потилицю під купол) і підвалах - тих цифр ніхто точно і не назве. Але я не про трагедію хочу сказати. Оце будучи під враженням від придурків Тарантіно, я мрію про гарне наше кіно (ну на крайняк роман), як окупанти будуть драпати з нашої землі, а на їхніх дупах будуть висмалювати звьозди.

Нічні умняки: Декарт

2009-08-28T20:25:48Z

Я не настільки відлюдник, аби не тішитися,

коли про мене думають і коли щодо мене дотримуються гарної думки.

Але хотів би, щоб про мене не думали взагалі. Радше я боюся репутації,

аніж не бажаю її, адже, на мою думку, для тих,

хто її набуває, це завжди загрожує зменшенням свободи й дозвілля –

двох речей, котрих жодному монарху в світі не купити…

Приїхала моя доця!

2009-08-28T18:09:11Z

Тепер ми хату перевернемо з ніг на голову:))

"Погребок"

2009-08-26T11:33:38Z

Вчора з друзями надибали симпатичну маленьку кнайпу "Погребок" біля Бесарабки, де на розлив "Микулинецьке пиво" (темне, світле, рисове). Біля нашого столику був музичний автомат і ми давай його заряджати, щоб грав нам все рідне й далеке з 60-х і 80-х минулого віку. Коли ми вже обпилися та обслухалися ейсідісіметаллікаледцеппелінпікфлойдкріденсроліки, то до нас підійшов радісний і по-алкогольному збуджений мужик.
- Уявляєте, за останніх 5 років моя дружина вперше поїхала - свобода! - кричав він, після чого зарядив у музикомат аж 50 гривен і замовив цілу купу музики.

Вітаю, Василю, з ДН

2009-08-18T13:31:54Z

Глибокоповажного та глибокошановного Василя Дмитровича Герасим"юка вітаю з Днем народження!

Я знаю, друже, що Ти всіляко дистанціюєшся від мережі, але мрію, що наодинці, тихцем, все ж таки загляниш до нас грішних і прочитаєш ці слова.

Здоров"я Тобі! Любові! Сили! Поезії!

Нарешті!

2009-08-15T19:46:10Z

Я завершив один дуже важливий (для себе) текст! Тепер можна кілька днів тішитися, бити байдики:) А потім... знову нудьгувати, сумувати, поки не прийде задум знову чогось важливого.

Нічого суттєвого

2009-08-05T14:15:20Z

Я оце зайшов перекурити:)

Художник за роботою

2009-06-11T11:16:14Z

Ще про "дитячий" біогенез

2009-06-11T08:59:53Z

На позаминулих вихідних з доцею дивилися кілька фільмів про індіанців – «Танцюючий з вовками», «Поховайте моє серце у Вундед Ні», «Воїн шайєнів». Марта-Марія, будучи під враженням картин нищення індіанців американською армією та нищення природи і звірів фермерами, сказала, що це страшний народ. Мене її спостереження дуже шокувало, бо вона висловилася саме про "техногенність" людської породи, світогляду та дії, додала, що ніколи б не хотіла там бути, бо там вбивають людей, вирубують дерева і стріляють у вовчиків.

Доця, кріт і чесний біогенез

2009-06-10T10:50:53Z

Телефоную доці, яка відпочиває зараз у Бережанах. Вона захполено каже, що впіймала крота, він такий пухнастий, ніби хом"ячок, сліпенький, бідненький, має лапки, ніби невеликі лопатки, з сімома пальчиками. На радощах мала запхала крота в банку і побігла на роботу до бабусі - в банк. Випадково зустрілася з секретаркою, і та тьота їй каже, ти краще понести крота на базар, продай за 10 грн., і матимеш купу цукерок і морозиво. Марта-Марія втішилася такій пропозиції, але відразу засмутилася, а раптом люди попадуться погані. Вона віднесла крота туди, де впіймала.

Гарна пісня про о. Августина Волошина

2009-03-24T09:26:19Z

Тридцять восьмий рік минає,
На дев’ятий наступає.
Сталася сумна подія:
Запалала огнем,
Застогнала під ножем
Наша славна Україна.

Все ся чехи з Хусту б’ють
І мадяри ззаду б’ють,
Висилають ультиматум,
Щоб народ ся піддав,
Свою зброю геть іздав,
Бо інакше - їм не жить.

А наш батько Волошин,
Він скликає всіх старшин
На нараду сумную,
Щоби всі сіяцькі
Січовії стрільці
Стали сміливо до бою.

Убивають на фронтах
Всіх жінок і дівчат
I дітей малолітніх.
Много трупа там лягло
I крові ся пролляло,
Кров потекла річенькою.

А ти, брате, не журись,
На Карпати подивись.
На їх нещасну долю.
3 тої крові вже росте
Покоління молоде,
Загартоване до бою.

Катарсис

2009-03-16T14:27:01Z

Наша шхуна покинула бухту політики:)))

З цієї знаменної події ввечері у вузькому колі ~~янажрусь як свиня~~ хильну чарчину за NOVA VITA:))))

Да, ще одне - номер 8-067-327-80-37 більше недійсний.

Телефонуйте на інший мій київстарчик, що починається на 8098...

ДОРОГИЙ СРІБНИЙ РИБ!

2009-02-25T07:17:00Z

Будь здоровий, глибинний і завжди срібний!!!

Многая літа!

Медичний діагноз Черновецькому

2009-02-19T09:42:11Z

ДО ВІДОМА ЖУРНАЛІСТІВ - ГОТОВА ТОП-ТЕМА!!!

Я ніколи не казав, що на дозвіллі захоплююся психіатрією? Нє? Так ось.

Діагноз Черновецького такий:

ШИЗОФЕКТИВНИЙ ПСИХОЗ, ШИЗОДОМІНАНТНА ФОРМА, МОНІАФОРМНИЙ СТАН.

Колись, за комуністів, такий діагноз був більше відомий як ЦИРКУЛЯРНА ШИЗОФРЕНІЯ.

Думаю, що на даному етапі треба залучити провідних психіатрів України та з-за кордону для підтвердження (або спростування) даного діагнозу.

В разі його підтвердження - мерові Києва Черновецькому кияни повинні допомогти з чим швидшою госпіталізацією в Павлівці. Ясний перець, пацієн добровільно не здасться.

Мене можуть поховати на Байковому

2009-02-09T07:28:02Z

"Газета по-українськи" розмістила ось це з приводу ось цього.

Телефоную до Класика.
- Ви продаєте ділянку на Байковому?
- Ні, Толя, не продаю, - каже бадьорим і трішки збудженим голосом Василь. - Але зроблю все, щоб після моєї смерті вона належала тобі.
- Вав!
- Тільки з однією умовою. Щоб тебе там закопали живцем, - сміється він.

:))))))))))))))))))))

Ідеал маскулінізму (підсумки щодо попереднього поста)

2009-02-04T08:29:58Z

Минулого разу ми з глибокоповажними ~~серйозними~~ ~~пацанами~~ мужчинами a_rtishcheff та olesberezhny дійшли до фундаментальних висновків щодо істинного маскулінізму.

Сумарно наші міркування показали, що настоящий мужчина повинен:
1) посадити дерев - 30 (ТРИЦЦИТЬ!) штук;
2) поставити туалєтів - 2 штуки;
3) відслужити у війську - 1 ходка;
4) відбути важливий релігійний хадж - 1 попадалово;
5) збудувати хату - 1 штука;
6) збудувати міст - 1 штука;
7) викопати криницю - 1 штука;
8) народити синів - 3 карапузика;
9) народити доцю - безкінечно:)

Тому - в контексті цих серйозних підсумків - виникає природне запитання: врешті-решт є найстоящі мужчини, йоханий бабай, на світі чи нє?

Все як не у людей

2009-02-03T09:30:57Z

Оце з давних-давен блукає така маскулінна байка: мужчинка має посадити дерево, збудувати будинок, ну і синочка, синочка подарувати світові.

А в мене все це в дещо іншій редакції:
- я побудував на дачі вихОдок (щоправда, він кілька років тому через свою ветхість завалився);
- подарував світові Марту-Марію (це таке світле створіння - просто відпад!;
- ну і на своїй колишній тернопільській Київській у 80-х насадив купу дерев (переважно біля колишнього будинку).

А як у Вас, дорогі мужчини, склалися з подібною маскулінністю? а?

Помер Загребельний

2009-02-03T09:17:29Z

Великої сили волі був чоловік. Маючи, в принципі, все, він все ж таки відмовився заради літератури від багатьох благ (на які багато хто міг би себе і свій талант розтринькати) - і... до останнього подиху залишився митцем.
Сьогодні модно опускати авторів за їхні ті чи інші творчі та життєві огріхи - в естетиці, письмі, ідеях, темах, вчинках. Але Загребельний для мене завжди був і є титаном, а головне - чесною дитиною свого часу.

Трошки поморалізую: питання не в тому, як написано на одній моїй футболці, бути чи не бути модним, а в тому, щоб бути зі своїм часом. Загребельний цей простий і водночас дуже складний іспит пройшов блискуче.

Уклін!

Вічна пам"ять!

"Майкл Коллінз" (Michael Collins, реж. Ніл Джордан, 1996)

2009-02-02T08:16:42Z

Мене вже давно не вставляло кіно, як цієї суботи. Всім-всім людям доброї волі бажаю подивитися цей унікальний фільм про легендарного ірландського революціонера, фундатора ІРА (головну роль зіграв ірландський лапочка Лаєм Нісон, який симпатично зіграв також у "Списку Шиндлера").

У фільмі зіграв також інший психоподібний геній - Алан Рікман (роль президента Ірлдандії), який також відомий за роллю Распутіна.

Східний Фронт

2009-01-23T07:21:57Z

Завтра зранку наші тіла - моє, Сліви, Андрусяка - можна буде помітити в районі залізничного вокзалу Донецька. На ~~східний фронт~~ Донеччину ми відправляємося, щоб побачити всіх наших славних приятелів-донеччан і поспілкуватися з нарідом.

Я вірю, що цього разу все буде без бойових поранень і травм і мене не будуть нести з перебинтовано-загіпсованою ногою до потяга і Дмитро Білий урочисто не повторить своєї глибокої фрази 2004-го року:
- А що ти думав. старий, це тобі не Київ, а східний фронт.